Інтерв’ю з викладачем Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського

Кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри «Зарубіжної філології» Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, Гнєдкова Олена Геннадіївна розповіла про свій шлях до професії, студентські роки, важливих людей та про те, яким вона бачить університет у майбутньому.

— Олено Геннадіївно, розкажіть звідки Ви і яку маєте освіту?

Народилась у місті Алчевськ Луганська обл. Вищу освіту отримала в ЛНУ ім. Т. Шевченка за спеціальністю «Мова та література (англійська і німецька)».

Фото з особистого архіву Олени Геннадіївни

— Чи Давно працюєте в Таврійському національному університеті? І що Вас привело сюди?

Працюю з 2018 р., отримала запрошення на роботу.

— Що для Вас стало визначальним у виборі професійної діяльності?

Можливість вивчати іноземні мови та культури

— Яке з Ваших професійних / наукових досягнень Ви вважаєте найважливішим?

Захист кандидатської дисертації

— Чому Вам довелося навчитися і що подолати, щоб стати тим, ким Ви стали?

До роботи в ТНУ працювала в ДонДТУ на посаді завідувачки кафедри «Теорії й практики перекладу», це було певним викликом для мене, бо університет переїхав з окупованої території та з цим було пов’язано багато складнощів. Мені доводилось опановувати адміністративну роботу з «нуля», але мені все вдалось і набуті мною навички та знання стають у пригоді й сьогодні.

— Назвіть, будь ласка, людей, які вплинули на Вас? Що вони для Вас значили?

Батьки, родина. У 17 років допомагали визначиться з майбутньою професією, мама завжди мріяла бачити мене мінімум кандидатом наук (посміхається), так і сталося. Тепер вона мріє побачити в мені доктора наук, професора (посміхається), може і ця її мрія здійсниться.

Мій науковий керівник – Ваховський Леонід Цезаревич. Людина, яка власне і зробила з мене науковця, у певному сенсі. Я завжди йому кажу, що в жодній з мов, якими я володію не знайдеться тих слів, які б, в повній мірі, зображали мою вдячність йому. Ми товаришуємо й спілкуємося і сьогодні. Дуже його поважаю і люблю.

— Якими були Ваші студентські роки? Що виявилося найціннішим і чого, на Ваш погляд, не вистачило?

Студентські роки…. — найкращі (посміхається). Найцінніше — це спогади, друзі, які зараз живуть в різних куточках планети, потужний професорсько-викладацький склад, який наділив знаннями. Вистачало всього (посміхається).

— Як ефективно організувати життя сучасному студентові? Чому вчитися і до чого себе готувати?

Сьогодні найбільша проблема наших студентів — це відсутність мотивації до навчання, вони не вміють і не бажають раціонально використовувати свій час.

— На які можливості, що існують в нашому університеті, варто звернути особливу увагу студентам?

На моє переконання, найважливішим для перекладача є можливість практикувати мову. Тому дуже важливо брати участь в програмах за обміном студентами.

— Що Ви можете побажати нашим студентам?

Відноситись відповідально до своєї роботи, адже навчання – це їх робота. Навчитись поважно ставитись до свого часу, адже він дуже швидко спливає. Ніколи і нічого не бійтеся, завжди вірте у свої мрії, бо вони, як відомо мають особливість здійснюватись!

— Що значить для Вас робота у ТНУ ? Яким Ви бачите наш університет через 10 років?

Коли я визначалась з подальшою роботою у 2018 році, я розглядала декілька пропозицій з різних університетів. Але познайомившись з Семенець Ольгою Сергіївною та Кузьміною Світланою Леонідівною питання подальшого вибору не стояло. Завдяки відношенню до праці цих людей на роботі почуваюсь емоційно комфортно, що є невід’ємною складовою якісного виконання своїх обов’язків.

Бажаю нашому університету невпинного розвитку, бачу його потужним та відомим поза межами України.

Катерина Онищук