Міфи у медіатекстах

Міфи в українських ЗМІ вміщують у собі багато психологічних речей, які мають вплив на свідомість людини. Через міфи в українських засобах масової інформації відбувається побудова влади над суспільством. Влада використовує міфи як потужний інструмент політичного впливу, виконуючи, тим самим, не інформаційну, а ідеологічну функцію.

Міфи створюються незалежно від волі осіб та інститутів, причетних до їх створення. Це зумовлено тим, що політична міфологія формується в процесі взаємодії ідеологічної доктрини з наявними стереотипами суспільної свідомості.

Міфи у сучасності потребують дослідження, подальших ґрунтовних обслідувань, застосовуючи не тільки способи минулого, але й нові способи, такі як, наприклад, контент-аналіз, який дасть нам відповідь на актуальність міфу та його дієвість.

Серед міфів українських ЗМІ існує колоніальний, комуністичний та національний міф. Останній створюється з поєднання двох перших. Ці три види міфів потребують постановку проблеми пошуку й розшифровки міфів, що існують в українському медіа дискурсі.

К. Хюбнер та Р. Барт розглядали в своїх дослідженнях концепції міфів, робили ретельний аналіз міфу в різних аспектах, тим самим досліджуючи його з різних сторін, але центральною тенденцією все одно виступає обґрунтування міфу як форми світогляду та практики, яка продовжує жити й у сьогоднішні дні, незважаючи на панування наукового світорозуміння, пронизуючи тим самим всі сфери людського існування.

Міфологія в українських ЗМІ поступово була створена для об’єднання народу. Міфи виступають в якості інструменту боротьби за владу, спотворюючи реальні знання про суспільство і людину, дозволяють невеликим групам еліт утримувати владу в своїх руках. Коли ж міфи досягають мети, отримавши підтримку з боку суспільства, стають непотрібні, тоді їх заміняють іншими, тобто сучасний соціокультурний простір.

Зараз ми підійшли до такого визначення, як маніпуляції у ЗМІ, які також використовуються й у повсякденному житті, і в психології зокрема. За допомогою концепцій міфу прослідкувується як проявляється реальність крізь призму міфічного.

Кара-Мурза вважає, що ЗМІ стали головним фактором становлення типу мислення людини маси, вони привчають людину мислити стереотипами і знижують її інтелектуальний рівень. Він ілюструє, що міфи існують в соціокультурному просторі завжди: одні міфи, відживши, підмінюються іншими.

Принцип маніпулювання: є лідер, який керує іншими учасниками групи. Він має психічний вплив на аудиторію, створює конфлікт душевного плану опосередкованої групи, одночасно з цим висуває певні вимоги, при виконанні яких тривожність зникає. Задоволеність мас підвищується під час виконання вимог. Тобто відбувається така медіа – маніпуляція свідомістю, за якої у людини пробуджуються погляди, бажання, наміри, які чути з телебачення, радіо, інтернету тощо.

Виділяють три рівні маніпулювання:

1. посилення вже існуючих у свідомості людей потрібних маніпулятору ідей, установок, мотивів, цінностей, норм;

2. часткові зміни поглядів на ті чи інші події;

3. повна (глобалььна) зміна життєвих поглядів шляхом сенсаційних повідомлень.

Маніпулятивними засобами впливу держави на суспільство через ЗМІ є: ідеологія, пропаганда, агітація.

Отже, робимо висновок, що міфи – це один зі шляхів маніпуляції ЗМІ над українським суспільством, а також інструмент влади, яким керуються впливові елітні особи заради зміни свідомості суспільства.

Міф – це інструмент, який можна використовувати як способом покращення свідомості людства, так і затуманення свідомості та обмеження суспільства.

Використана література:

1. Ільницький О.,2014,Роздумипро«культуру»вімперії(З перспективи російсько-українських взаємин, 1800-1850), [в]Постколоніалізм.Генерації.Культура.–Київ,с.8-20.

2. КуликВолодимир.Дискурсукраїнськихмедій:ідентичності,ідеології,владністосунки,–«Критика»,Київ–2010.